Ilona Sābera – portfolio

blogging, journalism, semiotics, short stories

Освіта по львівськи — погляд здивованої іноземки

Leave a comment

Студенти швидко встають із-за старих дерев’яних парт, бо до до аудиторії, де час зупинився на кілька десятків років, заходить викладачка.
“А у вас є червона кулькова ручка?”, ‒ питає вона студентку після пари. “Нема? То купіть! Як тоді будете помилки виправляти в зошиті? Я перевірятиму”.
“Запізнюватися на першу пару заборонено. Я теж була студенткою і о шостій вставала на трамвай, аби на пару встигнути. Мої батьки взагалі були проти того, що я здобуваю вищу освіту. І не було нікого, хто б мене підтримував”. Викладачка нагадує студентам про труднощі життя майже на кожні парі.

Виконати план
“У нас Болонська система ”, ‒ гордо відповідає кожен викладач Львівського національного університету імені Івана Франка. Але на практиці схожості в організації навчального процесу з університетами інших європейських країн небагато. Основній частці цього процесу — кредитні системі (коли за певні години навчання зараховуються певні пункти) не надають практичного значення, і студенти не знають, що це насправді має бути.

Замість нагородження студента кредитними пунктами, від нього вимагають коритися дуже детальній системі оцінок. На майже кожну пару треба підготувати завдання і тексти. Предметів на тиждень може бути близько п’ятнадцяти, протягом семестру виставляють оцінки і підраховують бали. Останньою стадією фрагментації процесу освіти є сесія, коли з усіх предметів студент має скласти іспит або залік.

Індивідуального планування часу та й загалом вибору майже не існує. Все організовано чітко за планом, який треба виконувати — перевіряти присутність студента на лекції обов’язково, існують журнали, де реєструють кожну “н”.

Викладачка приходить на пару хвора з тиском, ледве дихає і починає перевіряти завдання. За десять хвилин студентка викликає швидку допомогу. Робота має іти тільки за планом.

Наслідки ринкової економіки
На пари приходять не тільки вчитися. Викладач продає книжки свого видавництва. Дівчина в міні-шортах протягом пари 10 хвилин рекламує автокурси. На перерві викладач швидко запрошує десятьох студентів долучитись до виборчої кампанії від однієї з партій. Добровольці зголошуються негайно, не цікавлячись, що це за партія — за годину платять 20 гривень.

В їдальні університету розраховуються тільки банківськими картками (аби «продані випічки та соки можна було перевірити»). Людей в черзі стало менше, а стояти треба довше. Картки “Кредобанку” домінують. Продукти ідуть у смітник, а студенти залишаються голодними.

Інтернет кожен студент до своєї кімнати у гуртожитку має підключити сам. Платити треба не з кімнати, а з людини. Приватна компанія диктує свої правила.

Схильність до комфорту
“А чому ти там не залишився?” ‒ серйозно запитує дівчина однокурсника, що повернувся з річної волонтерської роботи у Греції. Хлопець також серйозно відповідає, що знає способи, як би міг одружитися з розрахунку та залишитися.

Значну частину кожної пари викладач присвячує розповідям про свої візити закордон. “Мені оплатили навіть харчування та екскурсії у США”, ‒ каже він гордо. Але у тому, що на неприємне запитання про політику США йому відповіли “Як це ви не поважаєте людей та країну, де ви гостюєте?”, він не бачить негативу.

Ректор на зустрічі зі студентами дуже хвалить університет і сердиться, коли йому згадують про корупцію, що існує у Львоі і про яку відкрито не говорять. Мабуть, проблеми немає. Він підкреслює, що перед телекамерами не потрібно ображати чесних людей. Студенти бояться висловлюватися на цю тему публічно. Щоденне комфортне життя є важливішим та легшим.

*****

“Я студентка з Латвії, навчаюсь в Італії і приїхала до вас по обміну на один семестр,” після де кілька разів здивованих поглядів на мене як на не зовсім розумну людину, не хочеться більш повторювати моє вступне речення. Так, Україна мій власний вибір. Українські проблеми я не чекала пізнати, а пізнала. Я повертаюсь до дому, вирішувати їх тут обов’язок львівських студентів. А подолати комплекс нездатного українця можна тільки виходячи із зони комфорту.

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s